«ОКО подорожує» у Варшаві: три українські фільми, три погляди на війну та десятки важливих розмов

Протягом жовтня Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» разом з Українським домом у Варшаві реалізував цикл кінопоказів у межах проєкту «ОКО подорожує». Щоп’ятниці вечір перетворювався на зустріч українського кіно з польською аудиторією та українськими мігрантами в Польщі - з можливістю не лише побачити фільми, а й особисто поспілкуватися з їхніми творцями та героями.

У програмі було представлено три різні за тематикою та художнім підходом українські фільми: «Обережно, діти», «Квіти України» та «Вона».

Особливістю кожного показу стала присутність людей, чиїми зусиллями ці історії з’явилися на екрані.

Після перегляду фільму «Обережно, діти» глядачі мали змогу поспілкуватися з його авторкою Світланою Рулюк та героєм стрічки Володимиром.

На показі «Квітів України» до аудиторії долучився продюсер фільму Гліб Лукʼянець.

А після перегляду «Вона» відбулася зустріч із режисеркою фільму Тетяною Станєвою, його героїнею Оленою Лисак та оператором і режисером монтажу Яном Лелюком.

Це вже третя співпраця «ОКО» з Українським домом у Варшаві за ці роки війни, і, без сумніву, не остання. Український дім має сформовану та активну аудиторію, серед якої багато змінотворців, громадських активістів і кіноманів. Саме тому кожен показ ставав значно більшим, ніж просто кінопереглядом. Дискусії після фільмів були жвавими, відвертими, теплими й надихаючими як для глядачів, так і для авторів. Це були зустрічі, у яких кіно продовжувало жити вже за межами екрана.

У межах варшавської програми «ОКО подорожує» вдалося показати різні виміри української реальності під час повномасштабної війни: війна та дитинство, війна і жіночий досвід, війна та ідентичність, дім і майбутнє. Три фільми — три самостійні історії, які разом формують ширшу картину життя країни, що продовжує боротися, зберігати себе та шукати відповіді на складні запитання.

Варшавські зустрічі відбувалися на тлі особливого суспільного настрою в Польщі. Тут відчувається тривога щодо безпеки Європи та можливості подальшого розширення війни. Тема війни в Україні залишається предметом активного суспільного обговорення. Показовим є навіть те, що польські урядові структури поширюють у школах і дитячих садках інструкції з безпеки: зокрема, мапи укриттів та покрокові рекомендації щодо дій у разі повітряної тривоги.

У такому контексті українські фільми стають не лише свідченням того, що переживає Україна, а й важливим способом говорити з європейським суспільством про війну, її людський вимір та наслідки. Адже за кожною новиною, статистикою чи політичним рішенням стоять конкретні люди, їхні долі, родини, домівки та майбутнє.

«ОКО подорожує» продовжує відкривати українське кіно міжнародній аудиторії, створювати простір для діалогу та знайомити світ з Україною через історії її людей.

Нагадаємо, в планах ОКО - продовжити подорож гостиною вдома, в Болграді на три кіновечори, після чого команда представить широку програму фільмів в Болгарії, в трьох різних містах.

Кіноподорож з метою культурної дипломатії і поширення українського кіно в Європі звершується завдяки Держкіно України.

Міжкультурний діалог нашаровується, збільшується і створює міцне коло друзів ОКО і України через кіно.