Ми ще під таким враженням від вчорашнього відкриття, що хочемо поділитися своїми емоціями та враженнями нашої аудиторії.
Єдиний раз, коли люди в залі вставали, - це для того, щоб вшанувати пам'ять українців, які загинули у цій несправедливій війні росії проти України.
Після промови нашої директорки Тетяни Станєвої та програмерки Олени Рубашевської плакала вся зала. До них підходили гості Camerimage, аби висловити свою підтримку, кремезні чоловіки не стримували сліз та розповідали свої історії, пов'язані з Україною. Хтось був в Україні, і не може прийняти факт, що цю прекрасну землю щодня знищують снарядами. Хтось має друзів-кіношників, які пішли на війну і взяли в руки зброю замість камери. Хтось приймає біженців з України. Це люди з Великої Британії, Франції, Німеччини.
Чоловік з Німеччини просто просив вибачення за те, що його країна робить недостатньо, вони могли б надавати більше зброї, адже у тому, що зараз відбувається в Україні є вина і Європи, яка не зреагувала на анексію Криму та захоплення частини Донбасу у 2014 році.
Інший чоловік з Англії поділився тим, що після початку повномасштабної агресії у лютому він подорожував маленькими англійськими селами, і в кожному з них висіли жовто-блакитні прапори. Ніколи там не було навіть англійських прапорів, але українські є!
Тобто Європа і весь цивілізований світ із нами, це дає нам надію, що перемога незабаром. І наступного року ми всі зможемо зустрітися на четвертій едиції нашого Міжнародного етнографічного кінофестивалю "ОКО" в Болграді!
Comments