top of page
Пошук

IV Міжнародний фестиваль етнографічного кіно «ОКО» оголосив переможців 2023



З 1 по 7 жовтня столиця Болгарії стала місцем зустрічі кінематографістів з усього світу. Кінофестиваль, що зародився в українській Бессарабії, цього року відбувся на своїй другій батьківщині. У програмі фестивалю було показано 46 етнографічних фільмів з 22 країн, що вкотре дало змогу продемонструвати багатство та різноманітність світу, торкнутися важливих проблем, зробити неочікувані відкриття та головне – краще зрозуміти одне одного.


Ввечері 7 жовтня близько 70 шанувальників етнографічного кіно та «ОКО» зібралися у культурному центрі G8. Члени болгарського та українського журі оголосили список фільмів, які здобули перемогу в чотирьох конкурсних категоріях та отримали грошовий приз та диплом. Крім того ще чотири стрічки отримали спеціальні відзнаки.

Представляємо вам фаворитів наших членів журі:


Переможець в категорії Міжнародне повнометражне кіно


Золота земля, реж. Інка Ачте (Фінляндія)

Коли Мустафе, фін-сомалієць, дізнається, що земля на Африканському розі, звідки походять його предки, багата на поклади міді та золота, він ухвалює рішення змінити звичний, безпечний, але доволі нудний спосіб життя своєї родини у Фінляндії, яку називають найщасливішою країною та в якій гарантовано дотримання прав кожного громадянина, на Сомаліленд, самопроголошену державу в Східній Африці. Поки Мустафе намагається дістати скарби з-під землі, його діти вирушають у складну подорож, щоби дізнатися, де насправді їхнє місце.

Журі присудило перемогу стрічці у цій категорії за кінематографічну та зворушливу розповідь, яка переносить нас в іншу частину світу завдяки спостереження за життям родини, що дає нам усвідомлення того, що дім – всередині нас.


Переможець у категорії Міжнародне короткометражне кіно –


Відкриття відкривачів, реж. К.С. Ніколсон (Норвегія)

Сім'я із Західної Африки розповідає європейській знімальній групі історію про те, як їхній предок відкрив європейських дослідників. Ми бачимо, що пам'ять про цю зустріч досі вшановується у ритуалах. Але чи всі твердження про цю історичну подію відповідають дійсності? І наскільки ми можемо довіряти «білому» погляду режисера? Цей короткометражний документальний фільм досліджує, як гордість і переконання можуть впливати на колективну пам'ять.

Стрічка отримала нагороду за вражаючий сторітелінг та неймовірне поєднання творчої та етнографічної складових: розкриття причини та природи фетишизму як наслідку колонізації.


Спеціальна відзнака за поетичну метафору, яка висвітлює темні сторони соціалістичного минулого у нетрадиційний спосіб –


Уклад життя, реж. Рамона Бадеску та Джеффа Сільва (Румунія)

Навіть у поважному 90-річному віці Александру все ще займається садівництвом, жартує та продовжує ремонтувати годинники в майстерні, яку відкрив його батько в 1909 році десь на півдні Румунії. Однак мало хто знає, що в його житті було те, що він у минулому був політв’язнем. І це назавжди змінило життя чоловіка. «Уклад життя» — це спроба записати фрагментовані спогади одного з останніх прямих свідків румунських трудових таборів і політичних в’язниць, а також ода стійкості.


Переможець у категорії Національне повнометражне кіно (Україна) –


Життя на межі, реж. Павло Пелешок

​З уламків спогадів та власного кіноархіву ветерани Павло та Юрко збирають мозаїку причин та наслідків, з яких складається сьогоднішня російсько-українська війна – від кінця 2013 року до сьогодні. Автори пішли добровольцями на фронт, побували в гарячих точках Донбасу, створили саморобний дрон «Фурія», назву якого зараз носить один з найкращих підрозділів аеророзвідки. І весь цей час вони продовжували творити, аби показати світові правду про жахливу війну, яка стала можлива у XXI столітті.

Мотивацією журі присудити нагороду саме цьому фільму стала чудова робота з архівними кадрами та неймовірна особиста історія режисера, який став і героєм своєї роботи.


Cпеціальну відзнаку в категорії Національне короткометражне кіно (Україна) отримала стрічка


Прокидаючись у тиші, реж. Міла Жлуктенко, Даніель Асаді Фаезі

Колишня військова казарма Вермахту нині слугує табором для біженців/-ок з України. Фільм «Прокидатися у тиші» супроводжує дітей на шляху, де їхня власна історія переплітається з історією казарми. Це мить між минулим і майбутнім, війною та тишею, відʼїздом і прибуттям, яка змальовує портрет німецького минулого та майбутнього очима молодих героїв та героїнь фільму.


Переможець у категорії Національне короткометражне кіно (Болгарія) –

Хоро між двома берегами, реж. Катерина Мінкова


В основі проєкту «Хоро між двома берегами» – маловідомі і вже майже зниклі ритуали у волоських селах північно-західної Болгарії та Сербії, пов'язані з поховальною і поминальною традицією. Тутешні обряди пробуджують емоції завдяки вражаючому зіставленню теми пограниччя – життя і смерті. Фільм зосереджується на житті та особистих історіях кількох людей по обидва боки кордону, які взяли участь у власному обряді вшанування пам'яті, згідно з місцевою традицією. Кульмінацією є спів хору померлих, який і досі можна почути у Болгарії та Сербії в перший день Великодня в кожному волоському селі. Вони танцюють з портретами померлих близьких і роздають червоні яйця, частування та рушники. Та зрештою, всі приєднуються до танцю живих. Спираючись на розповіді місцевих жителів, ми розглянемо деякі ідеї щодо можливих зв'язків між живими і мертвими. Як і чи можна подолати власний страх смерті, що важливо зробити у своєму житті, і чи є спосіб послабити біль від втрати померлих?


Журі присудили йому перемогу за хвилююче занурення всередину народних уявлень про зв‘язок між поколіннями, про пам'ять Роду, втілені в поминальному ритуалі.


Спеціальна відзнака в категорії Національне короткометражне кіно (Болгарія)


Ткалі-килимарки, реж. Олена Стойчева ​

Молода дизайнерка приїжджає до маленького болгарського села, де більшість мешканців – літні жінки. Вона переконує бабусь виткати нову модель традиційного килима, який називається «чергі». Але коли вони починають збирати старий ткацький верстат, то виявляють, що деяких деталей не вистачає. Тепер жінкам доводиться по крупицях відновлювати старі знання і водночас шукати втрачені зв'язки між собою.

Ця робота відзначена як творчий проєкт, що надихає на відновлення болгарських культурних традицій.


Другу спеціальну відзнаку журі вручило Володимиру Андонову, режисеру короткометражних стрічок «Ашк (Любов)» та «Хаир (Добра воля)» за вміння знаходити та розкривати потужні особисті історії.


Це був справді затишний та теплий вечір, який з нами розділили болгарські друзі, учасники кінофестивалю й українці, які знайшли прихисток в Болгарії. Нам вдалося особисто привітати лише двох болгарських режисерів Володимира Андонова та Олену Стойчеву, які прийшли на подію, а також зв’язатися з переможцем в категорії Національне кіно (Україна) режисером Павлом Пелешком через Zoom. Сама церемонія завершилася виконанням символічної для нас пісні «Червона калина» українською та болгарською.


Переможці повнометражних та короткометражних секцій отримали грошовий приз у сумі 800 євро (категорія повнометражних фільмів) та 200 євро (категорія короткометражних фільмів) від нашого постійного спонсора й партнера медіасервісу MEGOGO. Всі учасники отримали фестивальну нагороду у вигляді цеглинки із написом Heroes among us. Їх для нас зробили Уляна Джигринюк та Руслан Друк. Руслан – військовий, який вже другий рік поспіль бере відпустку, щоб власноруч взяти участь у їхньому створенні.


Нагадуємо, що цьогорічні покази стали можливими завдяки підтримці й інших наших партнерів, серед яких: ТОВ Поромний комплекс Орлівка, Посольство України в Болгарії, Виконавче агентство у справах болгар за кордоном, Центр бессарабських болгар у Болгарії, фонд «Комунитас», фонд «Моя країна», фонд «Манол Пейков і друзі», СУОБ «Мати Украйна», Національний фільмовий центр Болгарії, Power Film Production, Об'єднання креативних особистостей «ОКО», суспільний мовник UA: Suspilne, Болградська міська рада, Neterra TV, Netpeak Group, а також свідомі представники болгарського суспільства, які фінансово підтримали наш кінофестиваль.


Невдовзі ми оголосимо дати наступної, ювілейної, едиції «ОКО». Попри всі негаразди та перепони, фестиваль продовжує боротьбу за головну місію: відкривати світ для України й Болгарії та Україну й Болгарію – для світу!




9 переглядів0 коментарів
bottom of page