«Війна крізь два об'єктиви: Там, де мовчання кричить»
- 2 лист. 2024 р.
- Читати 1 хв
«Війна крізь два об'єктиви: Там, де мовчання кричить» – спільна виставка фотографів Олександра Барона (Україна) та Румена Сарандєва (Болгарія), на якій представлено загалом 40 світлин.
Частина з них показує Україну та українців очима Олександра Барона. Інша, більша, була знята в червні 2024 року в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях у рамах проєкту «Крок за кроком до нормальності, або Життя триває українською», реалізованого спільно з Доротеєю Ніколовою (її можна побачити на деяких фотографіях) у межах журналістського гранту, що фінансується n-ost програмою The Europe-Ukraine Desk.
Проєкт розповідає про те, як маленькі повсякденні деталі, яких ми зазвичай не помічаємо і сприймаємо як належне, підтримують дух українців. Такі дрібнички віддзеркалюють розуміння українцями того факту, що життя, попри війну, продовжується. І воно повинне бути гідним і гарним.
З текстами до проєкту, які можуть сформувати ваше бачення того, як виглядає війна в Україні - зі слідами руйнувань, але також із непохитною вірою, мужністю і жагою українців до життя, можна познайомитися на сайтах Радіо Варна/БНР і Бесарабського фронту. Зробіть це неодмінно. Побачте Україну очима талановитих фотографів, один із яких захищає її в лавах Національної гвардії України.
Фотовиставка проходитиме з 8 по 15 листопада в Національному палаці культури (зала 11, кінотеатр «Люм'єр») та Культурному центрі G8.
З нетерпінням чекаємо на зустріч із вами!
Такі фотографії та фільми про війну змушують серце стискатися, адже вони показують реальність, яку важко висловити словами. Я помітив, що після такого перегляду найбільше цінуєш моменти спокою у власній оселі. Якщо хочете додати собі трішки затишку, ось посилання https://www.shov-ua.com.ua/product-category/domashnij-tekstyl/postilna-bilyzna/
На власному досвіді переконався, що натуральна постіль допомагає набагато краще відновити емоційний стан. Я завжди шукаю постіль від виробника, щоб бути впевненим у довговічності матеріалу.
Коли вперше отримав плитоноску, вставив у неї старі бронеплити, які «перепали» від знайомих. На вигляд — цілі, але вага шалена, та й походження сумнівне. Після навчань спина гуділа, а впевненості в захисті — нуль. Почав шукати нормальні плити, натрапив на сайт https://globalballistics.com.ua/ua/catalog/balistichni-plastini-bronepliti із оглядами та поясненнями, які бувають плити, з чого зроблені і чим відрізняються. Замовив легші керамічні, сертифіковані. Різниця відчутна — носити стало легше, а головне — є довіра до того, що вони витримають.